ВСУ: вимушені прогули українців роботодавець повинен оплачувати повністю

Верховним Судом України 22 листопада було ухвалено Постанову у справі №6-1660цс16 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

У матеріалах справи йдеться про те, що позивач звернувся до суду про оскарження свого звільнення за скороченням штату. Оскільки вважає таке звільнення незаконним, бо йому не було повідомлено про відсутність роботи за його професією або спеціальністю і не запропоновано іншої роботи на цьому підприємстві, передає Судово-юридична газета.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення позивача відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а тому його трудові права підлягають захисту шляхом відновлення на роботі на посаді та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив із того, що позивач не має права на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки після звільнення перебував на обліку в центрі зайнятості і отримував весь цей час допомогу з безробіття, яка перевищила розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Однак з такою позицією не погодився ВС України і зазначив, що посилання апеляційного суду при зменшенні розміру компенсації за час вимушеного прогулу на п. 32 постанови Пленуму ВС України від 06.11.1992 №9 є помилковим, оскільки викладені в цій постанові роз’яснення були зроблені з урахуванням вимог закону, зокрема, ч. 3 ст. 117 КЗпП України, яка виключена на підставі Закону України №3248-15 від 20.12.2005 р. «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України».

Суд зазначив, що виплата середнього заробітку здійснюється за весь час вимушеного прогулу, і законом не передбачено жодних підстав для зменшення його розміру за певних обставин.