Книга «Люди «сірої зони»була створена завдяки зусиллям кожної людини і кожного кримчанина

У Києві презентували книгу «Люди «сірої зони», що містить свідчення про окупацію Росією Криму та репресії на півострові в 2014-2017 роках, які упорядники книги пропонують використовувати в міжнародних судах проти Російської Федерації.

Про це упорядники книги сказали на прес-конференції.
Співавтор книги «Люди «сірої зони» Анна Андрієвська розповіла, що ”книжка була створена завдяки зусиллям кожної людини і кожного кримчанина, який знайшов сили розповісти свої історії.”
Вона сказала, що ця книжка була створена завдяки волонтерській праці двох людей і завдяки підтримці Українського інституту національної пам’яті.
За словами Андрієвської, при створенні книги її упорядники майже рік намагалися зустрічатися з людьми та ”якомога більше охопити живих історій від першої особи”.
”З моменту окупації Криму кремлівська влада створила такий міф, що начебто російська армія мала ”звільняти” Крим, оберігати кримчан від радикалів з Майдану, що начебто кримчани не підтримували Майдан, що вони стали жертвами так званого ”державного перевороту” в Києві, але це неправда. Ці слова можна спростувати свідченнями людей, які були активістами Євромайдану з Криму, які насправді ризикували своїм життям і підтримували акції протесту”, – сказала вона.
У книжці зібранні свідчення 57 осіб, серед яких також були активісти Євромайдану з Криму.
Голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, публіцист Володимир В’ятрович розповів, що книга «Люди «сірої зони» відрізняється від попередніх проектів інституту.
Він зауважив, що зазвичай увага діяльності Українського інституту національної пам’яті спрямована на XX століття.

”Ми говоримо здебільшого про радянський період історії України 1917-1991 років. Ми висвітлюємо, як формувався, як функціонував комуністичний тоталітарний режим. Ми висвітлюємо, яким чином чинився спротив цьому комуністичному тоталітарному режиму і яким чином придушувався цей спротив органами репресій”, – відзначив В`ятрович.
За його словами, у цьому контексті книга «Люди «сірої зони» виходить поза межі цих хронологічних рамок, але за змістом вона дуже схожа на проекти УІНП. «Тому що за змістом у цій книзі теж йдеться про становлення репресивної системи. За змістом у цій книзі теж йдеться про спротив цій системі і про спротив, який триває просто зараз – 2014-2018 роки”, – заявив В`ятрович.
Він додав, що надзвичайно важливо вже зараз говорити про ситуацію в окупованому Криму, щоби про неї дізнавалися українці та люди у всьому світі.
”Як первинне джерело – ця книжка надзвичайно важлива, зважаючи на те, що невідомо, чи збережуться, чи існують якісь документи, які б мали розкривати те, що відбувалося в Криму тієї весни”, – заявив голова інституту.
”Ми бачимо цю книжку як можливість до якихось юридичних висновків, тому що переконані – те, що сталося в Криму навесні 2014 року та те, що відбувається зараз – це міжнародний злочин, за який має відповідати Російська Федерація”, – заявив він.
У книзі зібранні свідчення кримчан, які за сподіваннями упорядників книги можуть бути використані в міжнародних судових інстанціях. ”На міжнародному трибуналі, де буде вчергове порушено питання відповідальності Росії за злочини проти людства”, – сказав В`ятрович.
При цьому він додав, що поява цієї книги – це лише початок проекту, який присвячено анексії Росією Криму та репресіям на півострові.
Водночас, співавтор книги «Люди сірої зони» Олена Халімон розповіла, що при створенні книги були проведені спілкування з кримськими журналістами, вимушеними переселенцями, з людьми, які постраждали під час анексії і окупації Криму Росією.
Як сказала Халімон, таке спілкування зі свідками подій було непростим. Деякі свідки окупації попрохали не називати їхні справжні імена, бо в Криму продовжують жити їхні родичі і близькі, і вони не хочуть, щоби ті постраждали. Співавтор додала, що кожна історія в книжці правдива. ”І ця кожна особиста історія кожної людини – вона надзвичайно болюча, тому що кожен переживав її по-своєму, кожен з тих 57 свідків, які є у цій книзі, він не знав, як сприймають окупацію його друзі і сусіди, він боявся з ними розмовляти”, – сказала Халімон.
”Ми намагалися зробити так, щоб емоції цих людей, їхні переживання – вони були відображені в цій книзі. Ми намагалися розкрити, показати їх зсередини – як насправді вони це переживали, хоча вони мужньо витримували всі знущання”, – заявила вона.